Перша доріжка в небо

Перша доріжка в небо

Новинка
ISBN:
Серія: Рекомендуем прочитать
Автор: Григорук А.
Художник: Бугренкова О.
Мова: Украинский
:
:
Кількість сторінок: 112
Габарити (Д х Ш х В): 168х215
Тип обкладинки: твердая
Кольоровість: цвет
Вага, грам: 350 гр
Бумага: меловка
:
110 грн.

Описание книги


Збірка оповідань, які цікаво та невимушено навчають дітей бути добрими, співчутливими, хоробрими, допомогати старшим, захищати слабких, любити тварин та багатьох інших важливих речей.

23 повчальні історії, які могли статися з будь-якою дитиною у будь-який час та у будь-якій країні. Їхні герої зробили для себе висновки і стали добрішими, співчутливішими, хоробрішими, наполегливішими, а тепер готові навчити цього ж і маленьких читачів.



Мала реалістична проза для малих читачів

Григорук А. І. Перша доріжка в небо / Анатолій Григорук; іл. О. Бугренкової. –

К.: Час майстрів, 2017. – 112 с.


Сучасна українська література для дітей дивує тематичним і жанровим розмаїттям. Літературні казки, пригодницькі, фантастичні оповідки і повісті закликають малих читачів у чарівні світи фантазії, мандри віртуальними просторами. Ера гаджетів диктує свої правила й у літературі. Альтернативою цьому може бути тільки якісна реалістична проза. Маємо достатньо талановитих письменників, які реалістичні (соціально-психологічні, хард-реалістичні) оповідання, повісті адресують читачам-підліткам, але говорити про реальне буття з малими читачами зважуються одиниці.

Анатолій Григорук – письменник, перекладач, у творчому доробку понад 30 книг для дітей, а за плечима досвід роботи у видавництві «Веселка», редакції журналу «Малятко». Мала реалістична проза для найменших – жанрова домінанта його творчості. Нещодавно у видавництві «Час майстрів» побачила світ нова книга митця – «Перша доріжка в небо». Пізнавальні оповідання – епізоди з життя дитини, які є показовими прикладами морально-етичного вибору головного героя. Автор дотримується чіткої позиції щодо складових якісного художнього твору для юних читачів: «Передусім твір має бути дитині цікавим, відкривати для неї щось нове, невідоме, мати гостру фабулу, динамічний сюжет, розмову бажано вести, не уникаючи гумору. І все це без нудних повчань, без розлогих пейзажів, а тим паче абстрактних роздумувань. Досить важливою є і стилістична організація твору. Мова має бути дохідливою, речення – простими, вибудуваними на зрозумілому дитині лексичному матеріалі».

Оповідання Анатолія Григорука пізнавальним і повчальним характером, жанрово-композиційною побудовою, тематичними акцентами і функціональною природою близькі до прози про і для дітей Василя Сухомлинського. У збірці «Перша доріжка в небо» кожне оповідання нагадує фрагмент дитячих буднів, сповнених забавами й іграми, мріями й уявою, розчаруваннями і наполегливістю на шляху до своєї мети. Анатолій Григорук художньо фіксує дитинство у його найкращих проявах-спалахах, а разом з тим пропонує читачам історію, в якій закладене ненав’язливе, але переконливе повчання. На діалозі дорослого й дитини, своєрідній ігровій ситуації, засвоєнні персонажем певного життєвого уроку, етичних норм поведінки побудовані оповідання «Як стати чарівником», «Чарівна паличка». Морально-етична колізія – основа психологічного за характером поетики оповідання «Довгожданний лист». Окрему тематичну групу становлять твори, які розгортають естетичні виміри доступного дитині культурного простору – цирк, театр («Поросятко на ім’я Кабасик», «Бабусина прем’єра»). На захист поневолених тварин автор виступає в оповіданнях «Бідна мавпочка Чіта», «Червонолап із мандрівного цирку».

Письменник прописує історії, які мали місце у його житті. Дитину-героя супроводжує дорослий, переважно дідусь. Він же виступає «дорослим наратором». Так, у «Першій доріжці в небо» дідусь картає себе, що Юрась не подолав страху і спочатку відмовився летіти на дельтаплані. В оповіданні це відображено у дорослому ракурсі: «Забракло йому (онукові – К. Т.) волі. Не подолав страху. А для життя ой як треба навчитися його, цей проклятущий страх, у собі бороти» [С. 93]. Оповідання має відкритий фінал, з якого читач дізнається, що онук і дідусь повертались до аеропланів, щоб вдруге спробувати політати.

Пафос деяких оповідань драматичний і сумний, відбиває стан душі персонажів («Сопілонька з калиноньки, ясенове денце», «Щасливої дороги, поїзди»), однак це не відштовхує читачів, а спонукає їх задуматися і зрозуміти ситуацію, бути чуйними. Анатолій Григорук зізнається: «У дитячій літературі нині утвердилась тенденція розважити читача. А мені хочеться достукатись до його душі, хоч чимось його зацікавити, схвилювати, щось підказати, можливо, в чомусь зорієнтувати. … хочеться долучитися до дуже тонкого і складного духовного життя дитини, яка тільки-тільки починає входити в широкий світ». Автору вдається зворушити читача, навчити захоплюватися тими, хто поруч. Згадаймо, як трепетно ставиться малий хлопчик до дідусевої сопілки і наполегливо вивчає улюблену дідусеву мелодію («Сопілонька з калиноньки, ясенове денце»), як брат піклується про брата («Щасливої дороги, поїзди»), а син пишається відважним і сміливим татусем («Пес Матрос»).

Наталя Марченко відзначає особливість оповідань Анатолія Григорука у сучасній літературі для дітей. По-перше, тому що «реалістична проза для молодших читачів нині в Україні за малим винятком – велика рідкість», по-друге «ще рідкіснішою робить збірку призабутий нині елегійний уповільнений настрій оповіді та драматична буденність описуваних ситуацій»; по-третє, «із буденних відкриттів Світла й Добра в людях і довколишньому, народжується Казка життя в оповідках корифея української дитячої літератури». Дослідниця дуже влучно проаналізувала ці тексти на тлі естетичної парадигми сучасної літератури і тенденцій книжкового ринку для дітей: «Я певна, що письменнику дорікатимуть повчальністю оповідок, насиченістю тексту пестливими та зменшувальними формами слів, «старосвітськістю» загального тла чи й властиво українськими іменами героїв. Що тут скажеш…Так, ця збірка виразно ІНША, ніж емоційно вихолощені пласкі надумані історії Ні-про-кого у світі Ніде, що активно заполонили ринок. Але хіба це недолік?! Хіба погано, коли живе життя з його щоденними «уроками» приходить до молодшого школяра у формі традиційної для України емоційної, розважливої та «сердечної» розповіді? Коли поряд із полишеною на гаджети дитиною опиняється нехай і «старосвітський», але такий надійний і люблячий дідусь, який вірить у тебе усім своїм величезним «досвідченим» серцем?». У цих риторичних запитаннях – суть прози А. Григорука, яка займає належне місце у каноні сучасної української літератури для дітей та юнацтва.

Тетяна Качак



  • Комментарии
Загрузка комментариев...

Назад в раздел
Логин:
Пароль:
Регистрация
Забыли свой пароль?
Войти как пользователь:
Войти как пользователь
Вы можете войти на сайт, если вы зарегистрированы на одном из этих сервисов:
Регистрация
Логин (мин. 3 символа):*
Пароль (мин. 6 символов):*
Подтверждение пароля:*
Адрес e-mail:*
Имя:
Фамилия:
Защита от автоматической регистрации
CAPTCHA
Введите слово на картинке *:

Пароль должен быть не менее 8 символов длиной, содержать латинские символы верхнего регистра (A-Z), содержать латинские символы нижнего регистра (a-z), содержать цифры (0-9).

* - обязательные поля

Авторизация