Новини

13.02.2018

Анна Коршунова відповіла на запитання читачів

Відома українська письменниця Анна Коршунова щиро і змістовно відповіла на багатогранні запитання читачів.
Наразі ви маєте можливість дізнатися секрети створення книжки "Комп і компанія", почерпнути ідеї для власної літературної самореалізації, долучитися до теми прищеплення дітям любові до книжок, почути відверті думки про сучасну шкільну систему, роль української мови та ближче познайомитися із самою письменницею! 





Відгуки про книжки 

Ми прагнемо, щоб наші книги    ставали частиною середовища
народження і зростання Людини.  Будемо вдячні за Вашу допомогу.
Створюймо українське разом!





Видавництво «Час майстрів» створює дитячі книжки, що дарують крила, популярність — то другорядне. Ми — шукачі щастя, батьки — професійно працюємо над формуванням світогляду наших дітей за допомогою книжок і радіємо, коли можемо поділитися власними здобутками з такими ж, як ми. Вчимося бути щасливими і дітей навчаємо того ж. Намагаємося зробити книжки витворами мистецтва. Настав час майстрів! 


Останні новини

07.02.2018

-14% на топ книжок про справжню любов!

До найромантичнішого дня року ми вирішили зробити спеціальну знижку -14% на топ книжок про справжню любов:

1."Маленький принц"
2. "Любов та 17 страждань Петрика П’яточкина" 
3. "Недоторка" 
4. "Спляча красуня" 
5. "Девчонки, которые в меня влюблены"

http://chasmaistriv.com.ua/catalog/491/

05.02.2018

Приємний сюрприз!

Друзі!
Відома українська письменниця й автор Книга Року BBC Анна Коршунова вирішила зробити приємний сюрприз!
Вона готова відповісти на ваші запитання, пов'язані з літературою і творчістю! А також подарувати одному з вас книжку "Комп і компанія" з автографом.

1. Для того, щоб взяти участь, необхідно залишити одне запитання для автора на нашій фейсбук-сторінці  www.facebook.com/chasmaistriv 
2. Запитання збираємо по 10.02.18 включно. Після чого передамо їх Анні Коршуновій, і вона (залежно від кількості запитань) спробує відповісти на більшу частину з них до кінця лютого. Після чого відповіді опублікуємо на сторінці видавництва.

3. Серед усіх читачів, що поставили запитання Анні Коршуновій, 11.02.18 незалежною системою голосування Rendom.org буде розіграно одну книжку з автографом автора у подарунок.






Анна Коршунова відповіла на запитання читачів

Відома українська письменниця Анна Коршунова щиро і змістовно відповіла на багатогранні запитання читачів.

Наразі ви маєте можливість дізнатися секрети створення книжки "Комп і компанія", почерпнути ідеї для власної літературної самореалізації, долучитися до теми прищеплення дітям любові до книжок, почути відверті думки про сучасну шкільну систему, роль української мови та ближче познайомитися із самою письменницею! 


1. Що вас надихнуло на написання цієї книги " Комп і компанія"?
Перечитала книжок про маргінальних підлітків - наркоманів/суїцидників/алкоголіків, довго намагалась згадати, де ж такі водяться, бо за весь час своєї педагогічної роботи не траплялися. Ні в інтернаті для дітей-сиріт, ні в класі вирівнювання, ні в гімназії. Тому вирішила написати про тих, кого знаю, бачу кожен день і від кого заряджаюсь натхненням і позитивом.


2. Чому вибрали видавництво "Час майстрів"? Коли я спілкувалася з працівниками видавництва, мене вразила щирість та прекрасна енергетика. Від їхніх книжок не можна відірватися. Читаються надзвичайно легко, оформлені цікаво. Знаю історію про те, що більшість авторів видавництва писали книжки для своїх дітей. Що спонукало Вас до співпраці саме із цим видавництвом?
По-перше, на "Коронації слова" саме від цього відавництва я отримала відзнаку. Але це ще не гарантувало того, що книжка вийде саме в "Часі майстрів". По-друге, спілкування з Олегом Симоненком тоді, на церемонії нагородження, було щирим, цікавим, а головне, я зрозуміла, що видавництво для директора "Часу майстрів" - це не просто робота, це захоплення, місія, справа життя, що книга у всіх, хто тут працює - завжди на п’єдесталі. Вони плекають кожну книжку, як дитину. Я впевнилась у цьому, коли працювали над текстом, перекладом, радилися про кожне слово, яке вимагало правки. Єдиний мінус- книжка вихоить довго, але ду-у-уже ретельно, відповідально і з душею!


3.Які у вас творчі плани на майбутнє?
Продовжувати писати - хочу "підняти" пласт дитячої науково-популярної літератури. Зараз в роботі книжка, яка поєднує казкові пригоди, історію і конкретні рецепти, інструкції. Ой, звучить нудно, але наспраді виходить цікавий мікс. Тема дитячих путівників теж цікава.


4. Ваша книга отримала премію Книга року ВВС і дуже-дуже позитивні відгуки. А чи мрієте Ви про якусь подальшу долю для своїх творів? Наприклад, переклад на інші мови, запис аудіокниг, театральна постановка, можливо екранізація, анімація і т.і. Чого б Вам хотілося і для яких своїх творів? Дякую.
Дякую, до премій я ставлюся швидше як до авансу, і мені навіть трохи страшно: тепер же планку опускати не можна... Це було б добре, аби книжки отримали ще й таке втілення. "Фроська - кімнатна фея", мені здається, могла б стати цікавим мультфільмом, а "Комп" - дитячим фільмом. Я, мабуть, візуал, коли пишу - бачу все картинками. І поки пишу, ні про яку долю й премії не думаю, просто пишу і все - мені важливі саме оті "дуже-дуже" відгуки від ЧИТАЧІВ. А далі - як буде! До речі, першу "Коронацію слова" я отримала саме за дитячу п’єсу. Написано вже сім лібрето дитячих мюзиклів, всі вони поставлені дитячим музичним театром "Дзвіночок".


5. Коли Ви пишете книгу, чи не виникає у Вас час від часу почуття "страху білих сторінок", яке описують деякі літератори, тобто страху перед тим, що твір з якоїсь причини вийде невдалим?
Ой, дякую за запитання... Не те слово. Завжди виникає. І навіть коли книжка виходить, я ще довго не можу до неї зазирати. Бо, здається, все б уже написала-переписала не так. Тому кожен мій твір безліч разів перевіряється на моїх дітях, друзях, учнях, друзях моїх дітей. Бідні діти:))) Мої завжди в процесі - від того моменту, як мамі стрельне в голову чергова божевільна ідея - і до презентації матеріального втілення цієї ідеї.


6. Пані Анно, здрастуйте! Скажіть, чи ви не планували писати для дорослих? Я розумію, що дитячі книжки читають і діти, і дорослі. Але от саме для дорослої аудиторії ви не планували писати? Дякую!
Не просто планувала, а вже й епізодник книжки розписала. І є мрія взятися за історичний роман, ніяк не наважусь. А ще є збірка віршів. Тримайте в приват:)


7. Как вы считаете,имеют ли право родители вмешиваться в отношения ребенка с его друзьями,если родители считают что те негативно влияют на него.Что важнее уважать дружбу ребенка или обеспечить ему безопасность?
Це складне питання, і типових відповідей на нього немає. Мій менший зараз переживає кризу у стосунках з друзями-однокласниками, з якими вони раніше гасали у дворі. Вони зараз повально сидять за компами і грають. Йому це нецікаво, а вони не розуміють, чому Андрій бігає кудись кожен день - гітара-малювання-студія анімації... Але ми про все говоримо. Я знаю, що він не піде за натовпом, у нього сформована власна думка, своя позиція. Мені здається, що такий стержень, що не дає дитині "влізти" в небезпечну компанію, дається в родині. Треба говорити, розказувати - про себе, про свої помилки, про своє дитинство, про все-все, не читати нотації, а говорити - десять, сто разів. Дайте дитині цей захист щирості, підтримки й розуміння - і не треба буде висмикувати його з сумнівних компаній. Або подружіться з компанією і спробуйте їх захопити чим-небудь.
-Дуже -дуже Вам дякую,дiсно,дуже мудра відповідь
- Ой, насправді це складно, це як по мінному полю. З помилками, яким би не був досвід і наміри. Але краще помилитися й виправити, ніж спостерігати збоку.


8. Досвід педагога допомагає писати чи навпаки? Іноді, коли включається мозок педагога-вихователя, виникають непорозуміння з дітьми. Як радити читати щоб не нав'язати?
Я вчилася у Т.Г.Сініциної - це неймовірний педагог! Мені - не заважає. Навпаки. Я просто завжди тримаю в собі себе-дівчинку. Я якось одного разу усвідомила: ми є не тим, що зараз, в цей момент: наприклад, дорослою тітонькою з педстажем і двома дітьми, ми є одночасно всіма, ким були - і в 5, і в 10, і в 17 років. Не знаю, як це пояснити більш зрозуміло. Мені допомагає саме ця "емпатія минулого". Я не нав’язую, наприклад, зараз читання "Червоних вітрил" Андрію - я читаю разом з ним і знову захоплююсь. Ми півгодини обговорювали монолог Грея. Потім я знайшла місце, де собака біжить поряд з Ассоль... Тобто я не тягну на налигачі, я йду поряд з дитиною й так само дивуюсь життю.


9. Дуже крута книжка. Поки не можу заставити своїх дітей читати самотужки, але все ж маю надію на це. проковтнула "Комп.." сама за ніч). Отже питання, чи мали ви, пані Оля, дитинство в селі? (по одномоментному достиганню садовиння в мене питання)))
Дякую. Щоліта в Брисях. І черешні там немає, на жаль, жодної. Персики є... Ну можна було хоч крапельку пофантазувати, історія ж смішна:)


10. Анна, хто був прототипом головного героя книжки "Комп і компанія" ? 
Це швидше збірний образ. Найбільше - один з моїх учнів, Владик. Плюс ще ціла купа рис інших дітей.


11. Питання до Анни: Чи є у вашій книзі автобіаграфічні моменти або можливо історії друзів та рідних які з ними траплялись?
Дуже багато. Це практично калейдоскоп з реальних скелець-історій, які склались зовсім у інший орнамент. Це я в дитинстві знайшла книжки на горищі - "Гулівер" он досі стоїть на поличці. Це мій наукращий в світі клас дружив з Сашею Дєдковим, який не ходив до школи через ДЦП - в 90-х про інклюзивну освіту ніхто не говорив. Про поросят на припиначках я почула в робочому поїзді "Ромни-Ромодан" від тітоньок, які їхали з базару... Ну, й географія Брисів практично реальна. Інакше не можна. Діти одразу відчувають награність. Мені не надто важлива думка критиків, але надзвичайно важлива реакція й думка дітей: їх не обдуриш, вони не піддадуться на маркетингові хитрощі.

12. Пані Анно, яку з компетенцій майбутнього Ви б найбільше хотіли представити у своїй майбутній книзі? Дякую!

Ну, якщо враховувати те, що в гімназії я "веду" два експерименти - "Архітектура особистості" (STEM-освіта) і вже 8-й рік пробиваю стіну з впровадженням медіаосвіти... Ні, не будемо враховувати. Я пишу наступну книгу, тому що пишу. Тому що раптом дізналася щось цікаве і хочу розповісти дітям. Я не представляю в дитячій книзі компетенції - десь з глибин моєї педагогічної й природничо-географічної підсвідомості вони самі вбудовуються в текст, ідею, характери. Ну, а як медіапедагог, я таки вважаю, що без критичного мислення - як в інфекційному відділенні без імунітету:)


13. А які зараз улюблені книги ваших дітей? І що вам подобається читати? Чи подобається вам щось із сучасної літератури, іноземної й української?
Зі старшим (третьокурсник) тільки-но дочитали Кідрука "Не озирайся і мовчи", зараз у нього "48 законів влади".Ще - Булгаков, Лем, Айра Левін "День досконалості". Раніше дуже любив Владислава Крапівіна - у нас вісім книжок є, "Дозори" Лук’яненка. Молодший (7 клас) зараз читає "Бартімеуса". Ну, і, звичайно "Гаррі Поттер", "Джури козака Швайки", Нестайко - поза конкуренцією. Даррел, Марина Павленко. Влітку молодший читав "Старий будинок" і "Сім нескладух Говорухи", "Часодії", дочитував Поттера. Ну, і плюс науково-популярна... Оце написала, ще й не всі, і тільки усвідомила, скільки вони читають... Дякую! Більше не бурчатиму:)
Щодо мене - випускники змусили таки прочитати всього "Атланта" Айн Ренд, подобається Роздобудько, Шкляр, С.Андрухович "Фелікс Австрія" вразила, "Століття Якова" Володимира Лиса - теж. Читаю багато, в т.ч. дитячої, але перечитую - класику. Це як камертон.


14. Анно, скажіть, будь ласка, яка з Ваших книжок далася Вам найважче? А яка вийшла на одному диханні?
Я не пишу, якщо не на одному диханні. Не вмію - або так, або ніяк. Можу, наприклад, виконувати завдання видавництва - але якщо справді "зачепить" і теж писатиметься на одному диханні. Найбільше роботи було над книжкою " Казкове місто Суми", але це чисто технологічні питання: разом з С.Качуровською ми вигадували макет кожної сторінки, малювали ескізи, схему розміщення тексту, вигадували завдання. Потім треба було "втиснути" текст у розраховану площу - а хочеться розповісти завжди більше!. Наприклад, для того, аби написати сторінку "В Суми на ярмарок", треба було опрацювати 3 наукові статті, а в книжці - рядків десять.На все пішло більше 9 місяців, Світлана зробила близько 200 малюнків, рецензували книгу два доктори історичних наук.Дитячу книгу, легку, веселу, інтерактивну - за цим стоїть ось така робота. Але це надзвичайно цікава робота.


15. Яке Ваше особисте вiдношення до росiйсько мовних украiнцiв - читачiв, що цiкавляться i захоплюються Вашою творчiстю?
Дякую за запитання. Я ніколи не маркую людей за мовною ознакою, не навішую ярликів і не прихильник "полювання на відьом". У меня папа - тверской, мама - полтавчанка. Я добре знаю обидві мови, і не змішую їх, саме тому сама робила переклад "Компа і компанії" російською, намагаючись зберегти навіть в цьому варіанті полтавський колорит. Справа не в мові, а в людині. У нашій родині багато передається легенд і історій - з покоління в покоління. І з російського боку, до речі, це історії протестів і боротьби, тому що Коршунови начебто походять від діда Коршуна, який намагався вбити Івана Грозного. Коли в 80-х ми їздили в гості на бабусину батьківщину і були проїздом в Москві, на Красній площі, бабуся сказала, показуючи на чергу до мавзолея: "К этому истукану мы стоять не будем... Вот что запомни: здесь, на лобном месте, твоего предка казнили за то, что руку на ещё одного ирода поднял..." Мій патріотизм і усвідомлення того, що це - моя земля, моя країна, наполовину виплеканий російською мовою, моїми російськими дідусем і бабусею, наполовину - українською - а це давній козацький рід, коріння якого ми теж знаємо практично до Хмельниччини. У мене обидві мови рідні, я не можу витравити цю частину мозку. Мова - лише інструмент ,і вона не повинна ставати інструментом агресії. І всі дискусії про первинність і вторинність, про зверхність однієї мови над іншою лише розпалюють цю агресію. Але я - громадянка України, я живу в цій країні, тому вважаю, що не знати й не володіти мовою країни, в якій живеш, ще й виставляти це як предмет гордості - нонсенс, неповага, виправдання своєї обмеженості й культивування тієї ж агресії. Я поважаю вибір кожного. Можна спілкуватись російською, англійською, іспанською - але українську в Україні знати необхідно. У мене свій вибір: у побуті, на роботі, в житті взагалі я користуюся українською мовою. І дай Боже, щоб нам мова ніколи не застувала людину.


16.  Питання для Анни: Хто є головним цензором Ваших книг? А книжку з автографом бажаю для донечки Ані Коршунової ;)
 та синочка Андрія.
Це неймовірно! Коршунова - моє дівоче прізвище. Молодшого сина звати Андрієм. Ой, як цікаво було б зустрітися! До речі, історію прізвища передають у нашій родині з покоління в покоління... А головні цензори - це, звичайно, діти. Та і я сама до себе причеплива. Комплексів забагато...
Елена Коршунова Вау! Тільки у нас Андрійчик - старший, а Анютка - молодша :) Нам також буде дуже приємно познайомитись особисто :)
 Цікаво, Ваші діти тільки оцінюють книги, чи пропонують свої "п'ять копійок"?
Анна Коршунова Пропонують, але відстоюю свою ідею, я вредна мама - хай свої ідеї самі пишуть! Андрюха натренувався на фанфіках і вже хоче фентезі спробувати писати. Але мама до його літературної кухні не допускається! Тільки й ловлю в запитах на ютубі "Як писати фентезі", "Як писав Толкін"... Сказав, що редагуватиму, коли все буде готове. Це ми в 7 класі:)


17. У мого синочка 10 лютого день народження. Йому виповниться 7 років. Та він зовсім не любить читати. Чи зможе книга "Комп і компанія" лопомогти йому полюбити читання?
Вітаю з Днем народження! Не знаю, мені здається, ще зарано для "Компа". Я знаю багато історій, коли дитина починала читати після того, як знаходила "свою" книгу. Але це дуже індивідуально. А як часто він бачить, що Ви читаєте? Чи лежать книжки десь вдома, крім полички? Як читають в школі? Ми, наприклад, у 1-2 класах зобов’язані були писати щодня в щоденнику, скільки прочитали - хоч рядок, це було таке своєрідне змагання, але це згодом перетворилось на звичку. Років у 9-10 - сідали ввечері кожен в свій куточок дивана і читали кожен свою книжку, а потім ділилися враженнями. Ми завжди читаємо разом, може тому проблем ніколи не виникає. Хоча точно не знаю:)


18. Звідки черпаєте ідею, для написання книги чи оповіді...? Хто є першими вашими слухачами чи читачами?
Перші слухачі й читачі - діти, друзі. А звідки ідеї - не знаю. Коли знатиму - перестану писати.


19.  Шановна пані Анно, у Вас дуже цікеве хобі, Ви шиєте текстильні ляльки, чи є серед них герої з Ваших книг? Дякую
Так, є, але пошила я її "ненавмисне", як подарунок на День народження дівчинці - в якості доповнення до книжки "Фроська - кімнатна фея". Вийшла ось така Фроська (насправді її звати, як і всіх фей, дуже гарно - Евеліна-Ізабелла-Санта-моніка-Франческа).
Ну, якщо вже говорити про натхнення... Ось ця Замріяна Панночка на ім’я Марися сидить у мене на столі вже три роки. Це перша авторська, за власною викрійкою. Я її люблю найбільше, це фея-поетеса з пір’їнкою з горобиного крила.


20. Дякую за "Комп...", прочитала, порадила своїм учням, читають, подобається.Коли і чи буде продовження?
Ой, дякую, намагаюся знайти час. Сподіваюся, до літа допишу!


21. Скільки часу, на Вашу думку, може в день проводити дитина за комп'ютером, щоб це не шкодило її нормальному розвитку?
Є норми, вирахувані для кожного віку - це фізіологічні норми. Але ще й наповнення змістом того часу, який дитина проводить за компом. У мене з’явилась така проблема восени. Андрій почав "зависати" надовго. Але коли я поцікавилась, де - виявилось, він захопився анімацією, вивчає програми, зараз записався в студію. Потім почав писати фанфіки - це взагалі гарна літературна вправа. Якщо раніше він, при досить високих здібностях, ніяк не хотів писати щось своє - а я ніколи не тисну, то зараз, ставши лідером в групі й заробивши авторитет у однолітків, повірив у свої сили, і тепер планує щось написати на літературний конкурс. У запитах на Ютубі - як написати фентезі. Мама не авторитет:) Сказав, що редагуватиму по факту. Ось і розвиток. Але зазвичай дитині треба таки запропонувати якусь альтернативу.


22. Пані Анно, чи є твори, на Вашу думку, у шкільній програмі, які б уже пора вилучити, чи, можливо, замінити більш сучасними. Чи вивчають Вашу творчість у школах? Що б Ви порадили прочитати 10 хлопчику, який любить читати, із Вашого дитинства і сучасне? Дякую.
Я б вилучила, наприклад, Джека Лондона "Біле Ікло" і "Жага до життя". Не тому, що мені це не подобається - я дуже люблю його творчість, але ж не в 6 класі такі речі читати! А ось "Поліанну" раджу і Вам почитати й фільм усією родиною подивитись. Що стосується української літератури, то додала б, можливо, Ярмиша, М’ястківського. Ой, це дуже складне питання, мені здається, з сучасними авторами треба бути обережним, дати їм "відлежатися", зрозуміти, що їх справді читають. Як, наприклад, "Русалоньку з 7-В" Марини Павленко - мій старший син у 7 класі із захопленням перечитав всі книжки. Що стосується мого дитинства - то я б порадила звернути увагу на дитячу науково-популярну літературу. Я дуже багато перечитала в такому віці. Скарлато "Цікава географія", Перельман, Лёвшин "Магистр рассеянніх наук", "Приключения нулика" (на жаль, не перекладені). Із сучасних - "Часодії" (але це для старших). А мої ще не вивчають.


23. Які моменти свого дитинства Ви б хотіли перенести в сьогодення, в дитинство своїх дітей?
А я їх перенесла - в Брисях, влітку. Це я навчила своїх хлопців лазити по деревах (все одно в мене краще виходить!), плавати на плоскодонці - верткій і легкій, з одним веслом. Йти вечірнім містом і гадати, що багатоповерхові будинки вікнами малюють ієрогліфи й намагаються щось сказати... Оце відчуття світу, яке відкриває перед тобою таємниці... Сподіваюсь, вдалося.


24. Що стало "поштовхом" для написання Вашої першої книги? Дякую за відповідь!
Вірші - дорослі - писала років з 13. А дитячі почали "вистрибувати", коли з’явилися діти. Просто у 90-х дуже мало було путніх книжок, які б хотілося прочитаит СВОЇЙ дитині. От і почала писати те, що хотіла б їм почитати. А потім захопилась - це так цікаво!


25. Пані Анно , чи хотіли б змінити існуючу зараз систему освіти у школах ? Якщо так , то що саме ? Дякую .
Так, змінювати треба. Цього року спробувала попрацювати методистом вищої категорії - мене вистачило на два тижня, ледве-ледве - втекла до своєї прекрасної школи і до найкращих в світі дітей. Перше, що треба прибрати - це армію чиновників, змінити підхід до навчання в педуніверситетах, і головне - не викидати на смітник досвід воєї країни, ганяючись за іноземним і сліпо наслідуючи усе, що в око впаде, не враховуючи українські реалії й особливості. Більше слухати і чути дітей. Більше свободи і менше зашореності. Одним постом не скажеш усього...


26. Дякую вам п. Анно, що зачепили таку серйозну для сучасних батьків тему - "світ вне компа". У мене четверо діток (троє хлопчаків і дівчинка), тому підбираючи книги старшим хлопцям на іменини, зупинилась на вашій (на жаль, комп'ютер займає велику частину часу моїх дітей). Дуже цікаво, хто став прототипом головного героя книги? Дякую за сюрприз для читачів!
Ой, із сюрпризом сиджу до ночі, але так цікаво й приємно спілкуватися! Прототип - збірний, хіба що зовнішність Владика Ігнатенка, мого випускника. В принципі, я писала не зовсім і не тільки про це. Швидше про стосунки підлітків, про пошук себе і самоідентифікацію, а ще - трохи для дорослих, для яких дитина за компом - дуже зручний варіант. А насправді за відвернутою згорбленою над клавіатурою фігуркою - така глибина переживань... І комп’ютер - це не зло і не добро. Це інструмент. Просто дітей треба навчити використовувати його за призначенням. А якщо ми не даємо їм альтернативи, не відкриваємо ЦЕЙ світ РАЗОМ, вони шукають відповідей на свої найважливіші питання деінде... Як гарно - аж четверо діточок!. Яка Ви щаслива!


27. Пані Анно, а які книжки із Вашого дитинства Вам запам'яталися найбільше?
Дюма - все, Борис Рябінін "Мої друзі", Костянтин Кіріце "Лицарі черешневого цвіту", Олесь Бердник "Зоряний корсар". І багато-багато всілякої природничої й пригодницької літератури.
Мало не забула: дуже любила В.Крапівіна, особливо його "Хлопчик зі шпагою" - теж, до речі, в дитинстві займалась фехтуванням. Мої хлопці теж із задоволенням його читали: маю в домашній бібліотеці вісім книг. Якби перекласит українською! Це той автор, перекладаи якого вважала б за честь.


28. Як вплинути, щоб дитина читала багато, з радiстю, а не за проханням?
Дякую, це, очевидно, зараз надзвичайно важливе питання. Вибачте, дозвольте не повторюватись - в попередніх відповідях я багато про це писала. Але якщо підсумувати, виходить два чинники: читати батькам - щоб дитина бачила, як читають дорослі, як їм цікаво читати, як вони обговорюють книжки, ходять до книгарні й бібліотеки, і другий - ВЧИТИ дитину отримувати насолоду від читання й пізнання світу, а не лише складати букви в слова, слова - в речення. Це ще не читання, це розпізнавання інформації, переданої абстрактними символами.


29. Книжка-путівник (про Суми, звісно). Для дітей це зв'язок з минулим, чи підготовка до майбутнього?
Це підготовка до майбутнього, яке неможливе без минулого. І хоч це дитяча книжка, але "формула" спілкування батьків і дітей на тему історії родини, міста, країни має наукове обгрунтування. Маю намір найближчим часом підготувати лекцію для дорослих - цікаву, інтерактивну й креативну.


30. В каком возрасте Вы стали понимать, что писательство может стать делом жизни и нет ли страха, остаться "на бобах", ведь это неприбыльное дело, но кропотливое?
А в Україні не можна жити тільки з письменства. Я працюю. Викладаю в гімназії-інтернаті для талановитих і творчо обдарованих дітей основи журналісики, краєзнавство, медіаграмотність. Кандидат географічних наук, медіапедагог. Могла б піти в університет - але це неможливо:) Уявляєте, як це - працювати в Хогвардсі? Це важко і одночасно - такий педагогічний кайф! А щоб встигати, навчилась організовувати й ущільнювати час. Я люблю свою шалену роботу, яка теж не дає мені шалених статків. Але маю дах над головою, родину, підтримку, успішних дітей і хліб насущний. А ще - безліч прекрасних людей поряд. Це зовсім не боби, бо не все вимірюється грошима. А якщо втрачу роботу - завжди знайду, що робити. Буду креативним двірником, наприклад. Або позитивним вахтером


31. Як повернути дітям радість від читання книг?
Мені здається, щ опроблема в тому, що ми вчимо дітей читати - тобто складати букви в слова, слова в речення, а насправді читання - це більше. Ми не вчимо дитину отримувати кайф від нових світів, якими ти мандруєш, розуміти мову образів, метафор. Але це треба робити РАЗОМ. Ось свіженький приклад. Андрій читає "Червоні вітрила" - хотів українською, але я попросила російською, аби показати майстерність Гріна. Улюблені уривки читали разом. Потім я згадала фразу з "Блистающего мира": Ось вчитайтесь: "Она прислушивалась к себе как к двери..." Правда ж, дурниця? А повністю: "Она прислушивалась к себе, как к двери, за которой, тихо дыша, притаился враг.". "Ой, мамо, аж мурашки побігли", - сказав Андрій. Цьому не вчать, на жаль, в школі - проскакують галопом біографію,твір, здали/забули. Є ще один чинник - пасивний приклад, про це ще Макаренко говорив. Коли Ви н примушуєте дитину читати, а читаєте самі, і книжка вас супроводжує, часто трапляється дитині - то на столі, то на кріслі. Ще важливо - читати разом. У мене двоє хлопців - я майже все заново з ними перечитала - із задоволенням. Читання - це такий позитивний вірус. А більшість дорослих ілаштовують вдома карантин. Це ж треба самому щось робити, а простіше засадити дитину за книжку, наказати "Читай!" і поставити галочку в графі "батьківський обов’язок". Вибачте, може, трохи сумбурно відповіла.
У мене була дев’ятикласниця, яка із захватом читала "Фауста", а потім переклала його в... реп. Так здорово вийшло! Років три тому я почала цікавитись, що читають мої старшокласники. І у нас в шкільній редакції утворився такий собі центр буккросингу: вони тягнуть свої книжки, я - свої. Уявляєте, коли 10-класниця залітає в редакцію, ляпає на парту мою стареньку "Педагогічну поему" й захоплено вигукує: "Народ, ну й крута книжка! Хто в черзі?" А "Іловайськ" Положія два роки я не могла дочитати - передавали з рук в руки, повернувся в обкладинці, зачитаний і З ЗАКЛАДКАМИ! Я запитувала в багатьох вчителів мови й літератури про те, чи знають вони, що читають їхні учні. Ще ен отримала жодної конкретної відповіді крім "Та нічого вони не читають". Мені здається, вчителям теж треба на літо список літератури - тієї, яка подобається молоді. Щоб краще зрозуміти наступне покоління.


32. Коли ви почали писати? Я про ті перші проби пера
У 13 років написала цикл віршів. Показала вчительці. Вона зауважила: "В принципе, хорошо. Но это не Пушкин". Я сказала, що мені більше Лермонтов і Леся Українка подобаються, чим накликала на себе презирство чіпляння до кінця навчального року. Писати не перестала - перестала показувати. А потім, вже після 30 років, мене добре натренувала журналістська робота.


33. Що або хто Вас надихає?
Життя. Діти - мої, учні. Я від світу не ховаюсь - він неймовірний. Особливо розумієш це, коли стоїш на грані між життям і смертю. Так хочеться додати більше світла.


34.  які у вас наступні творчі плани?)
Кажуть, ділитися не можна:) Через тиждень-два (в залежності від друкарні) буде презентація книжки "Маленькі історії казкового міста". Приходьте! До речі, екскурсію плануємо теж - навесні і на День міста.


35. Яка книжка надихає Вас особисто, пані Анно?)
Дякую, я не можу точно сказати, яка книжка. Я багато читаю, дуже - і дитячої, й сучасної, з учнями постійно обмінюємося. Хіба ж відмовиш, коли "Ганно Євгенівно, ні, ви ось прочитайте й скажіть...", і книжка в руках. Але якось після 2-3 сучукрлітівських знову дістаю Чехова, Купріна, Гріна, Коцюбинського. Знаєте, це, мабуть, як до камертона. Або до джерела після кока-коли.


36. Какие книги вам нравились в детстве?
Я вже відповідала на це питання вчора. Цікаво, що ці книги подобаються і мом дітям. Дуже любила Владислава Крапівіна, К.Кіріце "Лицарі черешневого цвіту", Б.Рябінін "Мої друзі", перечитала всього Дюма у 12-13 років - це таке щастя було - знайти в сільській бібліотеці усі 12 томів у червоній обкладинці... пам’ятаю, як "Графа Монте-Крісто" до ранку читала. Дуже любила наукову фантастику - Шеклі, Нортон, Азімов, Лем. І багато природничої літератури.


37. Что вы порекомендуете почитать будущим родителям?
П.Друкерман "Французские дети не плюются едой". І подивитись фільм ТК "Україна" "Планета мавп" - там про "зефірний тест". Зверніть увагу на принцип відстроченого задоволення, якщо хочете, аби Ваші діти були успішними.


38. Чи важко написати книгу? З чого почати?
Чесно? Важко. Бо вся книга приходить одразу - це наче подивився фільм і вже знаєш всіх і все, що відбудеться. Але на додачу ще й пережив і побував "у шкурі" кожного персонажа. Кожного! Це - година. Ну, день. І все. Натхнення скінчилося. Далі - технологія: сюжетник ,епізодник... І змусити себе сісти писати, а часу обмаль. І більше 7 сторінок за ВЕСЬ день - ніяк не вийде. І завжди знайдеться, що робити - робота, борщ на плиті, подруга подзвонила, уроки допомогти дитині зробити... Якщо чекати на натхнення - нічого не вийде. Це лише мить. Все інше - робота, така ж, як і всі інші. Головне - почати писати, мати шалене бажання поділитись зі світом і вчитися. У класиків. Пишіть, будь ласка, так не вистачає гарної літератури!


39.Питання: яку чи про що, ви б ніколи не написали книгу?
Одне з видавництв не взялося друкувати "Фроську-кімнатну фею", бо їм не вистачало "гостроти, негативних героїв і трохи крові". Ніколи не писатиму депресивних книг. Мені здається, в дитячій літературі повинен теж бути гіпократівський принцип "не нашкодь". Це найівжливіший критерій.


40. Ким Ви мріяли стати у дитинстві?
араз згадаю по черзі... Років у 5 - дояркою (міська дівчинка! мама досі згадує: ну що, кандидат наук?). Потім - дресирувальницею тигрів і левів (не собачок! і не голубів!), бо прочитала книгу І.Бугримової "Браво, Аракс!". Потім - океанологом, етологом.


41. Чи вважаєте Ви важливістю писати для своїх дітей?
Можливо, не знаю. Просто своїй дитині ніколи поганого не побажаєш. Хоча, мабуть, по різному буває.


42. Анна, Ваши рідні завжди підтримували Вас в Вашій творчості?
Так, підтримували завжди, принаймні не заважали:) Це я сама собі заважаю, бо, наприклад, не можу годувати родину напівфабрикатами - стоїш дві години над тими налисниками... Чоловік і діти завжди підтримували й підтримують - ось вчора на питання відповідала до ночі, а вони посуд мили й прибирали. А з "Компом" взагалі історія була цікава, Ви, мабуть, знаєте - я в якомусь інтерв’ю розповідала. Якби старший син не змусив мене дописати, так би історія й тяглася безкінечно. Він два тижні готував вечерю й перевіряв уроки молодшому, аби закінчила й надіслала рукопис на "Коронацію", бо вважав, що вона точно буде в переможцях. А я так не вважала. Відправила рукопис за 20 хвилин до закриття пошти в останній день, вони вдвох мене на порозі зустріли й затребували квитанцію:))) А ось мама мої літературні спроби сприймала скептично: Це все белетристика! Це несерйозно!". Аж поки минулого року не побачила, скільки роботи насправді вкладається в книжку - це була "Казкове місто Суми" - і тепер просто "витрушує" з мене продовження "Компа", вболіває за кожну книжку й каже: ось бачиш, я завжди вірила!


43. Яка Ваша найулюбленіша книга?
Їх багато. У мене вдома понад 800. А коли заходжу до бібліотеки й бачу книжки дитинства, таке відчуття, що спілкуюсь зі старими добрими друзями.


44. Хто надихає вас?
Діти. Учні. Неймовірно цікаві люди, яких зустрічаю в житті - це найцінніше, що є.



Логин:
Пароль:
Регистрация
Забыли свой пароль?
Войти как пользователь:
Войти как пользователь
Вы можете войти на сайт, если вы зарегистрированы на одном из этих сервисов:
Регистрация
Логин (мин. 3 символа):*
Пароль (мин. 6 символов):*
Подтверждение пароля:*
Адрес e-mail:*
Имя:
Фамилия:
Защита от автоматической регистрации
CAPTCHA
Введите слово на картинке *:

Пароль должен быть не менее 8 символов длиной, содержать латинские символы верхнего регистра (A-Z), содержать латинские символы нижнего регистра (a-z), содержать цифры (0-9).

* - обязательные поля

Авторизация